Почти согласен

Валерій Пекар

Главная причина, почему русские не понимают украинцев, — потому что они судят по своим меркам.

Приведу несколько примеров.

1. Для русского слово «русский» обозначает не национальность, а подданство (не случайно это прилагательное, а не существительное, и вы не назовете в мире больше таких аналогов). Это средневековая идентичность, такого в Европе больше не осталось (подробности по ссылке в комментарии). Обратите внимание: по опросам, в России 80% русских, то есть людей, для которых подданство является основной идентичностью. Татары, якуты и прочие чуваши воспринимаются массовым сознанием как недосформировавшиеся русские, а не как представители иных национальностей (пожалуй, только чеченцы, четко заявившие свою позицию неассимиляции, не могут быть названы «русскими»). А поскольку в России национальности нет, то нигде ее нет. То есть и в Украине ее быть не может. Значит, украинцы — это такие переходные, недосформировавшиеся русские. И только отдельные «националисты», «бандеровцы» — это такие себе украинские чеченцы, которые не хотят ассимилироваться. Но это же незначительное исключение, правда? — говорят себе русские.

2. Для русского не существует активного гражданского общества. Он не видит его вокруг себя, а значит, его не существует. Средний русский во всем согласен со своим правительством — не потому, что правительство делает что-то правильно, а потому, что иного отношения сложно представить. Как можно быть несогласным с собственным правительством? Поэтому русский не верит в украинское гражданское общество, которое вышло на войну. Это же не может быть так. Это же наверняка хунта, националисты и прочие маргиналы. А средний украинец, согласно представлениям среднего русского, сидит себе на кухне, ругает правительство приватно и поддерживает публично, не хочет никакой войны с братским народом, и уж точно никогда не будет вмешиваться сам в конфликт, который «разожгли политики».

3. Для русского любая власть священна. Будь это Иван IV, Петр I, Сталин или Путин, или же Кадыров. Власть может быть жестокой и несправедливой, но она священна, ибо она с Небес. (Тем, кто не понимает средневекового представления о власти, рекомендую сериал «Игра престолов» по одноименному эпосу Джорджа Мартина, где вы поймете, почему так важно, кто чей отец, кто кого назначил, кто раньше и кто позже и прочие средневековые главные вопросы бытия.) Если власть совсем плоха, против нее можно бунтовать, но ее нельзя менять, ибо источник власти — не от мира сего. Путин легитимен, потому что его назначил Ельцин. Кадыров легитимен, потому что его назначил Путин. Ельцин легитимен, но него никто не назначал: он основатель государства, он победитель, а победители всегда легитимны. Король Севера, короче. А Януковича свергать было нельзя, потому что его тоже Путин назначил. И теперь всё в Украине пошло по нелегитимному пути.

Отсутствие национальной идентичности, отсутствие гражданского общества, признание священности власти — это классические признаки средневековой социальной ткани. Украинцы тоже в массе были такими несколько лет назад. Война — это самая большая беда, но она всегда помогает отбросить отжившее старое и принять новое. Сегодня Украина делает лишь первые шаги в модерн, в современность. У России впереди тот же путь, но он будет более сложным и болезненным. Альтернатива модернизации только одна — дальнейшая архаизация. Есть и такой путь: вместо России будет Московская земля, Уральская земля, Рязанская земля, Казанское ханство, Якутское ханство, Дагестанский шамхалат, Архангельская республика и так далее, а собирать дань со всего этого будет Орда со столицей в Грозном и наместником в Москве.

UPDATE. Специально опубликовал на ФБ, а не на сайте, для критики. Критика воспоследовала, и часто справедливая. Поэтому:
1. Снимаю тезис про прилагательное.
2. Нуждается в уточнении использование слов русский/россиянин для обозначения этнической принадлежности и гражданства.
3. Надеюсь, читатели понимают, что никакой русофобии я не имел в виду, равно как как намерения оскорбить. Русофобия для меня неприемлема, как как любая ксенофобия. Но исследование массового сознания -- дело важное, поскольку без модернизации сознания невозможна модернизация России, а без этого не будет ни счастья русским, ни мира украинцам.

Оригинал взят у grzegorz_b

"лидер" кацапов - дебил...

Оригинал взят у grzegorz_b

Олег Пономарь

Почему Путин - очень слабый президент?
Почему он вчистую проигрывает все важные переговоры? Почему он находится в абсолютно разных весовых дипломатических и политических категориях с нашим Президентом и с другими мировыми лидерами?
Я хочу разобрать последний случай в Финляндии. Без предвзятости и эмоций, а просто провести холодный анализ.
Итак - на вопрос о вступлении Финляндии в НАТО Путин ответил вопросом - "Готова ли Финляндия в таком случае воевать с Россией до последнего финского солдата?"
Так вот,

( Read more... )

Братья-поляки написали письмо украинцам.

Всупереч наростаючій антиукраїнській хвилі звучить врешті голос розуму та приязні із сусідньої Польщі - президенти та громадські та політичні активісти закликають до порозуміння через взаємне прощення гріхів минулого. (В.В"ятрович)

Брати українці,

у 1894 році, під час з’їзду польських та українських літераторів й журналістів у Львові, поет, письменник та мислитель Іван Франко сказав: "На цілу Слов’янщину немає двох таких народів, котрі б у політичній та духовній площині так міцно зрослися із собою, так численні мали взаємні зв’язки, проте, незважаючи на це, так сторонилися один одного, як поляки та українці".

З часом, на наше спільне нещастя, відстороненість замінили ненависть й націоналізм, а також їхній гіркий плід — злочин — який спільно пережили поляки та українці на Волині та Східній Галичині, на Холмщині, і Бещадах та на Перемишльській землі.

Тим більше нас тішить Ваш лист лист, зі знаменними словами "пробачаємо та просимо про вибачення", у якому не ухиляєтеся від відповідальності за кривди, завдані полякам у сорокових роках минулого століття.

Ми також віддаємо честь жертвам братовбивчих польсько-українських конфліктів.

Дякуємо за Ваш лист та просимо пробачити кривди, заподіяні нашим братам українцям польськими руками. Перед нами подібну думку висловили представники польської Католицької церкви, до взаємного пробачення наші народи гаряче закликав папа Іван Павел ІІ.

Заради поєднання невтомно працювали Єжи Ґєдройць та Яцек Куронь, а також президенти наших країн, не забуваймо їхню спадщину.

Провина вимагає належної сплати, якою у відносинах між нашими народами є витворення справжнього братерства. Наперекір польській та українській малодушності, у добрі, але також у злі часи, котрі, можливо, приходять до нашої спільної Європи, що їй загрожують націоналізми та російський імперіалізм.

Загрози легше пережити разом. Ми й надалі захоплюємося вами та солідаризуємося у боротьбі з агресором, котрий вже понад два роки окупує частину української землі, прагнучи не допустити втілення вашої мрії про життя в об’єднаній Європі.

Лєх Валенса, лідер першої "Солідарності", лауреат Нобелівської премії миру, колишній Президент Польщі

Алєксандер Кваснєвський, колишній Президент Польщі

Броніслав Коморовський, колишній Президент Польщі

Влодзімєж Цімошевич, колишній прем’єр-міністр

Анджей Олєховський, колишній міністр закордонних справ

Адам Ротефельд, колишній міністр закордонних справ

Радослав Сікорський, колишній міністр закордонних справ

Павел Коваль, колишній віце-міністр закордонних справ

Ґжеґож Схетина, голова партії Громадянська платформа

Малґожата Кідава-Блонська, віце-спікер Сейму

Ружа Тюн, депутат Європейського парламенту

Адам Шляпка, депутат від партії "Сучасна"

Матеуш Кійовський, лідер Комітету захисту демократії

Владислав Фрасинюк, лідер першої "Солідарності", колишній політичний в’язень, депутат

Збіґнєв Буяк, лідер першої "Солідарності", колишній політичний в’язень, депутат

Збігнєв Янас, лідер першої "Солідарності", колишній депутат

Боґдан Ліс, лідер першої "Солідарності", колишній політичний в’язень, депутат

Януш Онишкєвич, речник першої "Солідарності", колишній міністр національної оборони

Генрик Вуєц, член керівництва першої "Солідарності", колишній політичний в’язень, колишній депутат

Ґражина Станішевська, лідерка першої "Солідарності", ув’язнена під час Воєнного стану, колишній депутат

Анджей Вєльовєйський, колишній депутат, сенатор, дупутат Європейського парламенту, католицький діяч

Адам Міхнік, головний редактор видання "Gazeta Wyborcza"

Єжи Бачинський, головний редактор тижневика "Polityka"

Боґуслав Хработа, головний редактор видання "Rzeczpospolita"

Томаш Ліс, головний редактор тижневика "Newsweek Polska"

Лєшек Яжджевський, головний редактор журналу "Liberte!"

Ярослав Куіш, головний редактор Інтернет-тижневика "Kultura Liberalna"

Кароліна Вігура, соціолог, Варшавський університет, "Kultura Liberalna"

Славомір Сєраковський, головний редактор видання "Krytyka Polityczna"

Северин Блюмштайн, голова Товариства журналістів

Анджей Северин, актор, режисер, директор Польського театру у Варшаві

Ґжеґож Ґауден, колишній директор Інституту книги

Казімєж Сова, римо-католицький духовний, публіцист

Томаш Достатні, домініканець, публіцист

Людвік Вісьнєвський, домініканець, університетський душпастир, колишній діяч антикомуністичної демократичної опозиції

Станіслав Опєля, єзуїт, колишній провініціал Мазовєцько-великопольскої провінції Товариства Ісуса, колишній керівник незалежної Російської провінції

Анджей Стасюк, письменник, видавець

Моніка Шнайдерман, видавець

Павел Смоленський, репортер, лауреат Нагороди польсько-українського поєднання

Марек Бейлін, публіцист видання "Gazeta Wyborcza"

Войцєх Мазярський, публіцист видання "Gazeta Wyborcza"

Данута Куронь, громадська діячка

Кшиштоф Становський, громадський діяч, співзасновник Громадянського комітету солідарності з Україною

Іза Хрусьлінська, публіцистка, учасниця польсько-українських громадських ініціатив

IDEE

04/07/2016

Bracia Ukraińcy

w 1894 roku, na zjeździe polskich i ukraińskich literatów oraz dziennikarzy we Lwowie, Iwan Franko, poeta, pisarz i myśliciel, powiedział: „W całej Słowiańszczyźnie nie ma dwóch takich narodów, które by pod względem życia politycznego i duchowego tak ściśle zrosły się ze sobą, tak licznymi były powiązane więzami, a mimo to tak ciągle stroniły jeden od drugiego, jak Polacy i Ukraińcy”. Z czasem, na nasze wspólne nieszczęście, stronienie zastąpiła nienawiść i nacjonalizm oraz ich nieodrodna córa – zbrodnia – której doświadczyli pospołu Polacy i Ukraińcy na Wołyniu i w Galicji Wschodniej, na Chełmszczyźnie, w Bieszczadach i na Ziemi Przemyskiej. Tym bardziej raduje nas Wasz list, ze znamiennymi słowami „prosimy o wybaczenie”, w którym nie uchylacie się od odpowiedzialności za polskie krzywdy lat czterdziestych ubiegłego stulecia. My również składamy hołd ofiarom bratobójczych konfliktów polsko-ukraińskich.

Dziękujemy za Wasz list i prosimy o wybaczenie krzywd zadanych naszym braciom Ukraińcom polskimi rękoma. Przed nami podobne słowa wypowiedzieli przedstawiciele polskiego Kościoła katolickiego, do wzajemnego przebaczenia gorąco zachęcał nasze narody papież Jan Paweł II. Na rzecz pojednania niestrudzenie działali Jerzy Giedroyc i Jacek Kuroń, a także prezydenci naszych państw. Apelujemy do społeczeństw i parlamentów obu krajów, by nie zapominano o ich naukach.

Wina wymaga zadośćuczynienia, którym w relacjach między naszymi narodami jest wykuwanie prawdziwego braterstwa. Na przekór polskiej i ukraińskiej małoduszności, w dobrych, ale też w złych czasach, które, być może, nadchodzą na naszą wspólną Europę, zagrożoną nacjonalizmami i rosyjskim imperializmem.

Zagrożenia łatwiej przetrwać razem. Zachowujemy dla was podziw i solidarność w walce z agresorem, który od ponad dwóch lat okupuje część ukraińskiej ziemi, nie chcąc dopuścić do spełnienia się waszego marzenia o życiu w zjednoczonej Europie.

Lech Wałęsa, przewodniczący pierwszej Solidarności, laureat pokojowej nagrody Nobla, były prezydent

Aleksander Kwaśniewski, były prezydent

Bronisław Komorowski, były prezydent

Włodzimierz Cimoszewicz, były premier

Andrzej Olechowski, były minister spraw zagranicznych

Adam Rotfeld, były minister spraw zagranicznych

Radosław Sikorski, były minister spraw zagranicznych

Paweł Kowal, były wiceminister spraw zagranicznych

Grzegorz Schetyna, przewodniczący Platformy Obywatelskiej

Małgorzata Kidawa-Błońska, wicemarszałek Sejmu

Róża Thun, deputowana Parlamentu Europejskiego

Adam Szlapka, poseł, polityk partii Nowoczesna

Mateusz Kijowski, lider Komitetu Obrony Demokracji

Władysław Frasyniuk, przywódca pierwszej Solidarności, były więzień polityczny, poseł

Zbigniew Bujak, przywódca pierwszej Solidarności, były więzień polityczny, poseł

Zbigniew Janas, przywódca pierwszej Solidarności, były poseł

Bogdan Lis, przywódca pierwszej Solidarności, były więzień polityczny, poseł

Janusz Onyszkiewicz, rzecznik pierwszej „Solidarności”, były minister obrony narodowej

Henryk Wujec, członek kierownictwa pierwszej „Solidarności”, były więzień polityczny, były poseł

Grażyna Staniszewska, przywódczyni pierwszej Solidarności, więziona w stanie wojennym, była posłanka

Andrzej Wielowieyski, były poseł, senator, deputowany Parlamentu Europejskiego, działacz katolicki

Adam Michnik, redaktor naczelny „Gazety Wyborczej”

Jerzy Baczyński, redaktor naczelny tygodnika „Polityka”

Bogusław Chrabota, redaktor naczelny dziennika „Rzeczpospolita”

Tomasz Lis, redaktor naczelny tygodnika „Newsweek Polska”

Leszek Jażdżewski, redaktor naczelny magazynu „Liberte!”

Jarosław Kuisz, redaktor naczelny tygodnika internetowego „Kultura Liberalna”

Karolina Wigura, socjolożka, „Kultura Liberalna”, Uniwersytet Warszawski

Sławomir Sierakowski, redaktor naczelny czasopisma „Krytyka Polityczna”

Seweryn Blumsztajn, prezes Towarzystwa Dziennikarskiego

Andrzej Seweryn, aktor, reżyser, dyrektor Teatru Polskiego w Warszawie

Grzegorz Gauden, były dyrektor Instytutu Książki

Kazimierz Sowa, duchowny rzymskokatolicki, publicysta

Tomasz Dostatni, dominikanin, publicysta

Ludwik Wiśniewski, dominikanin, duszpasterz akademicki, były działacz antykomunistycznej opozycji demokratycznej

Stanisław Opiela – jezuita, były prowincjał prowincji mazowiecko-wielkopolskiej Towarzystawa Jezusowego, były przełożony niezależnej prowincji rosyjskiej

Andrzej Stasiuk, pisarz, wydawca

Monika Sznajderman, wydawczyni

Paweł Smoleński, reporter, laureat nagrody pojednania polsko-ukraińskiego

Marek Beylin, publicysta „Gazety Wyborczej”

Wojciech Maziarski, publicysta „Gazety Wyborczej”

Danuta Kuroń, działaczka społeczna

Krzysztof Stanowski, działacz społeczny, współzałożyciel Komitetu Obywatelskiego Solidarności z Ukrainą

Iza Chruślińska, publicystka, uczestniczka polsko-ukraińskich inicjatyw społecznych

http://liberte.pl/bracia-ukraincy/

УГКЦ закликала поляків встановити спільний День пам‘яті жертв польсько-українського конфлікту

Українці закликали поляків встановити спільний День пам‘яті жертв польсько-українського конфлікту.
Поки що офіційної відповіді нема.
Але Глава і єпископи УГКЦ просять зробити наступний крок: "Просимо, щоб у неділю, 10 липня, під час вшанування жертв Волинської трагедії 1943 року відправити панахиду за всіх, хто протягом століть загинув внаслідок польсько-українського протистояння".
Це поведінка християнина.
Отець і Глава Української Греко-Католицької Церкви Блаженніший Святослав та єпископи УГКЦ у Польщі: владика Євген (Попович), Архиєпископ і Митрополит Перемишльсько-Варшавський, владика Володимир (Ющак), Єпископ Вроцлавсько-Гданський – напередодні річниці Волинської трагедії звертаються до вірних та всіх людей доброї волі з проханням про молитву за жертв польсько-українського протистояння.

«Майже 30 років, – мовиться у Зверненні ієрархів УГКЦ, – люди доброї волі з обох наших народів хочуть достукатися до сердець усіх поляків та українців, щоб відкрити їх до прощення і примирення. Сьогоднішній момент у політичній історії Польщі і Європи видається особливо несприятливий для тих, хто не ідеалізує свого минулого. Давній ворог польського і українського народів, що може панувати над нами лише розділяючи нас, прагне роз’ятрити рани минулого, спровокувати новий виток напруги і ненависті між нами та зруйнувати наше спільне європейське майбутнє».

«Саме тому в цей Святий рік Божого милосердя прагнемо, щоб, за словами святого Папи Івана Павла ІІ, милосердне «прощення, отримане і дароване, було тим лікувальним бальзамом», котрий може оздоровити нашу історичну пам’ять та загоїти рани минулого», – закликають отці Церкви.

Ієрархи Церкви нагадують, що українські діячі запропонували встановити спільний день пам‘яті за жертвами нашого минулого і віри в неповторення зла і просять, щоб у неділю, 10 липня, під час вшанування жертв Волинської трагедії 1943 року відправити панахиду за всіх, хто протягом століть загинув внаслідок польсько-українського протистояння.

«Хай правда про Божий образ, якого не може знищити найтяжчий гріх, дає силу кожному християнину перемагати ненависть у собі. Хай надія на Боже милосердя спонукає всіх до наслідування Чоловіколюбця», – побажали Глава та єпископи УГКЦ.

http://news.ugcc.ua/news/v_ugkts_vvazhayut_shcho_davn%D1%96y_vorog_polskogo_%D1%96_ukrainskogo_narod%D1%96v_pragne_sogodn%D1%96_rozyatriti_rani_minulogo_77097.html

Подписываюсь под каждым словом

Из комментариев:
"Арестовать "Батю" из "Айдара" по заявлению двух сепаров о противоправных действиях против них в 2014 году – это тоже самое, что сейчас арестовать Порошенко по заявлению Януковича о незаконном захвате власти"

Термин "мудак" не имеет конкретной гендерной окраски

Попури украинских политических противоречий:

Например народный депутат Егор Соболев вполне обоснованно критикует судебную систему Украины, называя её продажной и антинародной. Но за изменения в Конституцию, для проведения судебной реформы Егор не голосовал. Как-то не слишком последовательно, не находите?

Или вот: народный депутат Надежда Савченко также не принимала участие в голосовании за очищение судебной системы, объяснив свое решение тем, что менять Конституцию во время войны нельзя. Но не прошло и тридцати календарных дней, как Надежда, ничтоже сумняшеся, в своём новом интервью, выступила за скорейшее предоставление Донбассу т.н. особого статуса. Который, напомню, невозможен без внесения соответствующих изменений в Конституцию Украины. Как по мне, тоже довольно противоричивая позиция народного депутата.

И, напоследок, давайте вспомним о мастадонте украинской политики - Юлии Тимошенко. В далеком 2008/9 году, будучи Премьер-министром, Тимошенко подписала с Россией новый контракт на поставки газа в Украину, согласно которому цена за кубометр голубого топлива увеличилась более чем в два раза (до 450-470$), по сравнению с предыдущим периодом. Зато сегодня, цену в 200-220$ за куб, Юлия Владимировна называет необоснованно завышенной.

Все это и многое-многое другое наглядно демонстрирует, что термин "мудак" не имеет конкретной гендерной окраски.

Эдмон Дантес