Кристина Бондаренко:
"Расскажу о выборах в Днепре.
Если честно, то выбирать по сути не из кого.
Два зла.
И нужно выбрать меньшее.
Опять нужно выбрать не что-то лучшее, не новое, а просто меньшее зло.
Бармалей Вилкул.
Подхалим, подлиза, конъюнктурщик. О нем я могу говорить долго. Его клан особо отметился в Кривом Роге, откуда я родом. Вилкул знаком с местными бандитами 90-х из группировки Тайсона. Послушайте, о том, как организовывали титушек на Евромайдане в Днепре и потом в Киеве, в Кривбассе не знает разве что идиот. И его папу, бывшего ректора Криворожского горного института, тоже хорошо знают в узких кругах. В тех же начале 90-х он по мелочи наживался на черных схемах и откатах. Так сложилось, что мама работала переводчиком с начала 90 и до средины нулевых. И знает и слышала многое. Например, как в те времена дурили одну крупную американскую компанию, занимающуюся продажами оборудования для тяжёлой промышленности. Что ж. Скажете вы. Мол, тогда так делали все. Возможно.
Теперь Александр Вилкул идёт в мэры Днепра, а папа почти выиграл выборы в Кривом.
Из моих очень надежных источников я знаю, что Александра Вилкула поддерживает Администрация президента.
Скажу больше - есть разговоры о том, что поддерживает лично первый зам Администрации - Виталий Ковальчук.
Теперь о Филатове. В 90-е они вместе кстати с Вилкулом были в ЕЭСУ. И были товарищами. Это та компания, активы которой после побега Лазаренко перешли группе Приват. Например, ЮГОК - перешёл сначала Новинскому, а потом уже в руки Коломойского и ко. Потом опять Ахметову и Новинскому. А вот во времена губернаторства Бени ходили слухи, что Приват настроился его забрать себе обратно. Управление Южного ГОКа огородили забором с вооружёнными людьми. Уж так случилось, что мой дом всего в 500 метрах оттуда. И сам комбинат я знаю как свои 5 пальцев. Но сейчас не об этом.
В 90-х Филатов занимался так называемыми корпоративными спорами. Проще говоря, рейдерством. Так и быть, слово "рэкет" не буду использовать.
Хотя, например, лично знаю некоторых бизнесменов, у которых только от фамилии Корбан в своё время шел холодок по спине. Днепр ещё помнит такую группировку как Корбан-Брагинский-Филатов-Аксельрод. К слову, живы из них сейчас только двое.
И сейчас Филатов ходит с 8 охранниками с калашами.
Я его понимаю, боится мести сепаров, которых методами 90-х изгоняли из Днепра.
Тогда и правда по-другому было нельзя.
И им за это отдельное спасибо.
Донецко-Криворожскую республику я бы не выдержала.
Victoria Narizhna mit Evgeny Gendin.
Вирішила поділитися деякими думками - раптом це допоможе прийняти рішення тим, хто вагається, чи варто йти на вибори взагалі (тим, хто вагається, чи не проголосувати їм раптом за Вілкула, з моєї точки зору, вже ніщо не допоможе).
Борис Філатов утратив мої симпатії та повагу приблизно тоді, коли вся "команда Коломойського" злетіла з катушок після звільнення останнього з посади голови ОДА та стала невичерпним джерелом поганого смаку, нестерпного пафосу та недоцільного нахрапу в словах і вчинках. У мене немає жодного сумніву в тому, що всі ці тренди залишаться в силі. Також у мене немає сумніву, що Борис Філатов буде при можливості використовувати свою посаду в корпоративних інтересах - і не треба казати мені, що "вони багаті люди, їм нічого не треба", війна легко робить мільярдерів мільйонерами, а мільйонерів і взагалі пускає по світу. Так само в мене, на жаль, немає сумнівів, що Філатов і його оточення ніколи не вийдуть з поведінкової парадигми 90-х. Є імпринтинги, які назавжди залишаються з нами.
Але.
У мене є Борис Філатов, який буде діяти в коропоративних інтересах відомо-кого - та Саша Вілкул, який буде діяти в корпоративних інтересах відомо-кого.
У мене є нестерпний трагікомічний пафос Бориса Філатова - проти затхлої маріонеткової совковості Саші Вілкула, який попри всі обставини так і не розучився вимовляти слово "стабільність" на публіці, хоча цей факт вище мого розуміння.
У мене є Борис Філатов, який, хай би яку дурню городив і воротив зараз, на моїх очах падав замертво від утоми та ночував на роботі в ті страшні перші місяці війни, був доступний для всіх бажаючих, хто хотів робити хоч щось корисне, для божевільних від старості бабульок і для божевліьних від горя вдів у однаковій мірі - я це бачила сама, будучи тоді в Штабі національного захисту, коли ще не наступила Велика-Міжпатріотична-Срань-За-Найкращого-Рятівника-Всесвіту. А з іншого боку в мене є Саша Вілкул, який диригував тітушками, які били в смерть моїх земляків, а з приходом війни просто щез, виникаючи тільки для того, щоб розказати, як у нього "гуманітарну допомогу" пропускати не хочуть на окуповані території.
У мене є Борис Філатов, який звісно, істерик і скандаліст, але якого реально можна викликати на діалог, хай це буде не надто спокійний та пристойний діалог, але все ж. І є Саша Вілкул, який, скільки не кричи в соцмережах і не маши плакатами у нього перед вікнами, буде робити вигляд, що нічого не чує і не бачить, і лише в крайніх випадках дозволятиме собі протокольну фразочку на довірені камери. В найкращих традиціях, так би мовити.
Я думаю, що при такому виборі вибору в мене немає.
Яку би антипатію не викликала у мене постать Бориса Філатова, якщо на посаді мера Дніпропетровська опиниться людина, яка організовувала масове забивання мирних дніпропетровців до напівсмерті - це буде просто якийсь кривавий абсурд.
Це неприпустимо - морально, символічно, історично, як хочете. Тому я піду і проголосую за Філатова, щоб знати, що принаймні я особисто не дала кривавому абсурду шанс на реалізацію.
Ну і десь вглибині я все-таки маю надію, що потреба працювати з реальними проблемами міста, а не тільки з політичними чварами та піаром, пробудить того іншого Філатова, якого ми могли споглядати в складний для міста час. І приспить того скандального та істеричного Філатова, який - не від доброго життя, певно, але все ж - взяв гору останнім часом.