Feb. 8th, 2017

luminofor: (Default)
Оригинал взят у [livejournal.com profile] mysliwiec

Бо записано в Книзі притч Соломонових 11:10 -

"При благоденстві праведників веселиться місто,
і при погибелі нечестивих буває торжество"


luminofor: (Default)
Оригинал взят у [livejournal.com profile] mysliwiec

«Сучья балка» — это лесопосадка недалеко от городского авторынка Луганска. Здесь в 1990 году решили построить гаражный кооператив, и при рытье фундамента ковш экскаватора зацепил целый пласт человеческих костей. Луганский историк Валерий Снегирев работал на том месте вместе с другими активистами организации «Мемориал». В «Сучьей балке» обнаружили братскую могилу 30-40-х годов прошлого века. В этом овраге палачи НКВД расстреливали и потом хоронили тысячи жителей довоенного Ворошиловграда.

«По самым скромным оценкам , — рассказывает историк, — там было казнено с 1938 до 1942 года от 5 до 10 тысяч наших с вами земляков. В 1938 году Луганск становится областным центром, и у него по статусу появляется свой расстрельный полигон. Вот им и становится «Сучья балка».

Петр Шевченко, соб.корр.газеты «Комсомольское знамя» в статье от 14 сентября 1990 г. писал: «...Я там был, когда только вскрыли срез...стратиграфия там очень показательная.... там скотомогильник и мощные слои в костях животных человеческих костей и черепов...мужских и женских...В большинстве черепов одна-две небольшие дырочки...мелкокалиберные...я не мерил штангелем... но похоже 5,6—6,2 мм...черепов там не десяток...насчет только того, что я видел — не менее нескольких сотен...вещей мало... в основном обрывки одежды...слои человеческих костей вповалку...пересыпаны слоями чем-то белым... говорили, что вроде это известь для более быстрого разложения...видно по кромке траншеи...ширина траншей порядка 3—5 метров...смотрелось страшно...копать нам дальше запретили сотрудники санэпидстанции...мемориальцев тогда собрали на 1 этаже бывшего дома Политпросвета (сейчас облсуд) и говорили, что там, в скотомогильнике, есть захоронения сибирской язвы...копать дальше нельзя...Мемориалец Юрий Ененко якобы даже руку себе резал и сыпал туда землей с могилы, чтобы доказать, что это вранье...но работы свернули...»

читать дальше )
luminofor: (Default)


"Я чітко сказав пану президенту Порошенку, що з Бандерою Україна в Європу не ввійде", - заявив голова "Права і справедливості", польської "партії влади", Ярослав Качиньський. Ця заява викликала резонанс в Україні й напевне сподобалася Росії, де слово "бандерівець" є синонімом "фашиста" та має негативний сенс, аналогічний визначенням "мазепинець" і "петлюрівець".
З Росією все зрозуміло.
В центрі столиці цієї держави охороняють мумію диктатора, котрий організував державний переворот, захопив владу й благословив "червоний терор". Цей вид насильства втілювався у різних формах 74 роки перебування комуністів при владі й успадкований та модернізований Путіним.
До того ж, Росія протиставляє себе Європі, не хоче стати частиною ЄС.
І, що дуже важливо розуміти, ніколи не боролася за незалежність, а вела загарбницькі війни, відкушуючи всюди, де тільки можна, шматки територій.
Тож, за логікою пана Качиньського, якщо якийсь народ і якась влада не бажає йти в Європу, там мають повне право, не озираючись ні на кого, вшановувати як організаторів масових убивць (Ленін, Сталін), так і виконавців (чекісти, червоні командири й комісари, радянські полководці, терорист "Моторола").
Якщо ж країна має європейські прагнення, від борців за власну незалежність вона має відмовитися на вимогу колишніх метрополій.


Про те, що в Польщі часів Речі Посполитої, а потім Польської Республіки під орудою Юзефа Пілсудського українцям жилося несолодко через прагнення мати власну державу, панові Качиньському вже нагадали наші історики.
Тут треба брати ширше й згадати, до національних героїв яких європейських країн виникають такі ж питання, як до Степана Бандери.


Слід відразу зазначити: його постать справді суперечлива, неоднозначна й зовсім не компромісна.
Українцям усередині країни легше примиритися з анархістом Нестором Махном, і той факт, що махновці воювали на боці російських більшовиків, не позбавляє Нестора Івановича ореолу національного героя.
Можна домовитися щодо Симона Петлюри, а гетьман Іван Мазепа не отримає вже негативу навіть від загалом проросійськи налаштованих наших співгромадян.
Натомість радикал Бандера не вилущений у нашій свідомості з російсько-радянського контексту. Разом із тим історія пропонує низку діячів, котрі очолювали визвольні війни проти поневолення й лишаються національними героями своїх країн.


Шотландець Вільм Воллес очолив збройне повстання й домагався незалежності від Англії.
Воюючи, Воллес та його солдати вбивали англійців, у тому числі мирних жителів, використовуючи проти англійського короля тактику "випаленої землі". Коли англійці схопили його й стратили, в Шотландії він став національним героєм й лишається ним досі, протягом шести століть.
Велика Британія, здається, не вимагає від Шотландії зректися "вбивці англійців".

Так само не чути від офіційної Англії вимог до Ірландії зректися одного зі своїх національних героїв – Патріка Сарсфілда.
У боротьбі проти Англії за свободу Ірландії він переміг, зі зброєю в руках відвоювавши право ірландців на самовизначення.
Зрозуміло, що війна несла смерть, а велася вона різними методами, в тому числі партизанськими.


Можна по-різному ставитися до постаті Джузеппе Гарібальді, але є факт: він очолив повстанців на Сардинії, і його добровольці зі зброєю в руках воювали проти Австрійської імперії. Війна неможлива без жертв із обох боків. І за те, що гарібальдійці вбивали австрійців, лідер повстанців відтоді й дотепер є в Італії, європейській державі, національним героєм.
Інша європейська країна, Австрія, як і решта держав, котрі після 1918 року стали уламками колись великої імперії, претензій до італійців через Гарібальді не мають.
А Туреччина не вимагає від Болгарії, аби колись окупована Османською імперією європейська країна мовчала про тих своїх героїв, котрі воювали з турками за свободу.


Історія будь-якої національно-визвольної боротьби багата фактами, коли діячі руху за незалежність не рахувалися з методами, як ось Степан Бандера.
Але чомусь тільки від України, яка має чи не найдовшу подібну історію, вимагають визнати опір поневолювачу неправомірним.
Ще й викреслюють українську практику боротьби за державність із аналогічного контексту загальноєвропейської історії.


Андрій Кокотюха

Profile

luminofor: (Default)
luminofor

May 2017

S M T W T F S
  123456
78910111213
14151617181920
21222324252627
28293031   

Most Popular Tags

Style Credit

Expand Cut Tags

No cut tags
Page generated Jul. 23rd, 2017 12:52 pm
Powered by Dreamwidth Studios